➞ Ріпак є важливою культурою для олії, що містить до 45% жирних компонентів. В даний час особливе значення надається рослинам з низьким вмістом ерукової кислоти, іноді для виведення спеціальних сортів застосовують ГМО-технології.
Шрот (макуха) цієї культури багатий цінним білком, що становить до 37-40% маси і знаходить широке застосування як добавки у складі комбікормів. Для того, щоб правильно розподіляти врожай ріпакової культури, проводять оцінку та контроль різних параметрів.
Аналіз дозволяє визначити характеристики зібраного врожаю, такі як вміст олії, білка, вологи та інші фізичні та хімічні показники. Це важливо для фермерів і виробників, щоб переконатися у відповідності до врожаю стандартів і вимог ринку.
Лабораторний аналіз якості ріпаку
Якість ріпаку оцінюється за кількома показниками, включаючи вміст олії, білка та інших хімічних і фізичних характеристик. Серед характеристик, які аналізують лабораторними методами, є:
- Вміст олії: високий вміст олії робить ріпак привабливим для виробництва.
- Білок: вміст протеїну в олії ріпаку також є важливим параметром. Воно зазвичай становить близько 18-24% залежно від сорту згідно з ДСТУ.
- Стійкість до хвороб та шкідників: здатність рослини витримувати хвороби та наявність шкідників також важливий аспект її якості.
- Допустимі рівні домішок: включаючи домішки та забруднення, такі як сміттєве насіння, каміння та інші елементи, які можуть потрапити в урожай.
- Рівень гіркоти: деякі сорти можуть містити гіркоту, яка може впливати на якість олії. Тому рівень гіркоти встановлюється з урахуванням вмісту глюкозинолатів.
Органолептичні показники ріпаку — оцінка зовнішнього вигляду, кольору та запаху
Органолептичні показники включають оцінку зовнішнього вигляду, кольору та запаху. Ці аспекти відіграють важливу роль при виробництві (олія ріпакова та корм). Ось як проводиться оцінка органолептичних показників:
При аналізі зовнішнього вигляду звертають увагу на їх форму, цілісність та колір. Ріпак зазвичай має круглу форму, може бути плоскими або злегка опуклими. Вони повинні бути цілими, без ушкоджень, тріщин та бур'янів.
Колір ріпакових зерен важливий визначення їх якості. Зрілі насіння зазвичай мають світло-жовтий, жовтий або золотистий колір. Колір може змінюватись в залежності від сорту та умов вирощування. Насіння з яскравим, насиченим кольором зазвичай вважається якіснішим.
Запах також важливий при встановленні якості. Насіння повинне мати характерний, приємний, злегка горіховий або маслянистий запах. Небажаними є запахи, що вказують на шлюб, гіркоту чи забруднення.
Оцінка органолептичних показників проводиться візуально та за допомогою нюху. Ці показники допомагають визначити загальний стан урожаю та придатність для подальшої обробки чи використання у харчовій чи кормовій промисловості.
Фізичні показники ріпаку — визначення розміру зерна, щільності, ступеня зараженості
Фізичні показники цієї культури включають оцінку розміру зерен, щільності та ступеня зараженості різними домішками. Контроль фізичних показників проводиться наступним чином:
Розмір ріпакового насіння визначається діаметром і формою, зазвичай мають діаметр близько 2-3 мм і круглу або злегка опуклу форму. Визначення розміру зерна дозволяє визначити середню величину насіння та виявити відхилення від стандартів.
Щільність ріпаку вимірюється як маса насіння на одиницю об'єму. Більш щільні насіння зазвичай вважаються якіснішими, оскільки вони можуть мати більш високий вміст олії.
Ступінь зараженості визначається наявністю різними домішками, такими як бур'яни, каміння, земля. Чим менше домішок у партії, тим краща її якість.
Фізичні показники зерна можуть бути різними для різних сортів культури. Оцінка проводиться за допомогою спеціальних методів та інструментів, а результати можуть використовуватися для класифікації ріпаку та прийняття рішень щодо його подальшого використання.
Хімічні показники ріпаку — вимірювання вологості, визначення олійності, рівня ерукової кислоти та глюкозинолатів
Хімічні показники ріпаку включають аналіз низки показників, а саме:
Вологість вимірюється у відсотках та показує вміст вологи в насінні. Використовується гравіметричний метод, інфрачервоний аналіз чи титриметрія. Зазвичай вологість має бути менше 9-10%.
Олійність ріпаку визначають екстракційним методом з використанням розчинника (наприклад, діетилового ефіру). Також застосовують методи К'єльдаля та Дюма. Високий вміст олії робить партію привабливішим для виробництва. Зазвичай вміст олії становить близько 40-45%.
Ерукова кислота у ріпаку є небажаним компонентом, оскільки її високий вміст може бути шкідливим для здоров'я людини. Аналіз рівня ерукової кислоти важлива визначення придатності олії для їжі. Більшість законів встановлюють обмеження на вміст цієї кислоти. Проводиться з використанням газової хроматографії (ГХ) або ІЧ-аналізу.
Глюкозинолати у ріпаку є антипоживними речовинами, і їх вміст впливає на якість олії та її придатність для годування тварин. Визначення рівня глюкозинолатів є важливим, особливо при використанні ріпакового борошна або корму на основі ріпаку, оскільки цей показник впливає на появу гіркоти. Виготовляється методом високоефективної рідинної хроматографії (ВЕРХ) за референсом ІSO 10633-1:1995.
Для їжі найбільш затребуване насіння ріпаку з олією, що містить менше 2% ерукової кислоти і менше 3% глюкозинолатів. Однак для технічних цілей такі обмеження не застосовуються.
Оцінка хімічних показників проводиться у лабораторних умовах з використанням спеціалізованих методів та обладнання. Результати цих аналізів допомагають визначити якість та придатність ріпаку для різних застосувань, а також відповідність законодавчим нормам та стандартам.
